СКАЗ: ЩО ВАРТО ЗНАТИ І ЯК УБЕРЕГТИСЯ
Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини м,ясоїдні (дикі та домашні). Відноситься до інфекційних природно-вогнищевих захворювань вірусної етіології, з ранковим механізмом передачі інфекції (укус; подряпину та мікроушкодження шкіри; потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки), ураженням центральної нервової системи і закінчується летально.
Збудник сказу не стійкий в зовнішньому середовищі. Він чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів, гине при звичайних режимах пастеризації. Прогрівання за температури 60 0С інактивує його протягом 5 хвилин, кип’ятіння – миттєво. Найбільші концентрації дезінфікуючих речовин (лугів і кислот, 2-3 % розчин хлораміну), 45-70 % етиловий спирт, мильний розчин і 5-7 % розчин йоду інактивують вірус протягом однієї хвилини. В слині вірус зберігається до однієї доби. У рані вірус може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів.
Симптоми сказу.
У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-го чи 3-х років, залежно від низки факторів:
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження
Для людей та тварин з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки роботи серця, дихання.
Ознаки сказу у тварин.
Найбільш характерні - слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій.
Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос - пропадає. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з'являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх.
Найбільш небезпечна інша форма сказу - тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо. Що робити із твариною, підозрілою на сказ. Собаку, кота чи іншу тварину, яка покусала людей або тварин, слід негайно доправити до найближчої ветеринарної клініки для огляду й утримання під наглядом спеціалістів протягом десяти днів, у жодному разі їх не вбивати!
Перша медична допомога після укусу.
Промити рану, садно, подряпину великою кількістю проточної води з милом, обробити рани йодною настоянкою, накласти стерильну пов'язку, звернутися в медичний заклад. Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина якнайшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями.
Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи обслинила скажена тварина. Для профілактики сказу необхідно:
-регулярно вакцинувати парентеральною вакциною свійських, дрібних домашніх тварин; диких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
-уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
-не торкатися диких чи безпритульних тварин (особливо слід остерігатися безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти);
-не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
-виконувати правила утримання тварин;
-продаж, купівлю, вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші місцевості здійснювати лише за наявності ветеринарної довідки про щеплення проти сказу. Відповідно до діючої інструкції «Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин» вакцинація домашніх тварин проти сказу є обов’язковою.
На сьогоднішній день в Україні щеплення від сказу проводиться фахівцями ветеринарної медицини державних установ, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби.
