Купальська ніч
Свято Івана Купала – одне з давніх (дохристиянських) свят східних слов’ян, яке пов’язане з давньослов’янською вірою та носить магічний характер – ритуальне очищення вогнем, ворожіння, гадання, ігри.
В часи, після Хрещення Русі, старі звичаї стали тісно пов’язаними з християнською подією, свято набуло нового змісту. Хоча воно і має язичницьке коріння, до цих пір в ніч з 6 на 7 липня палять багаття на берегах річок, влаштовують масові купання з пусканням вінків по воді, стрибають через вогнища та спалюють Марену – божество, яке символізує зиму і приносить недуги і голод. Вся вода в ніч на Івана Купала вважається цілющою, особливої сили набувають польові трави і квіти, неймовірно пощастить тому, хто знайде квітку папороті: казали, що людина, яка зірве її, зможе розуміти мову тварин і птахів, бачити скарби і входити до будь-яких скарбниць.
Сьогодні купальський обряд існує у формі інсценізованого обряду і має мистецьке значення, все ж головні ритуальні дійства до нас дійшли – це плетення вінків, вшанування купальського деревця хороводами, розпалювання багаття та стрибання через вогонь, спалювання опудала. Це і є головні елементи обрядовості, в основі яких лежать культ вогню, води і рослинності, і виконуються вони з метою забезпечення врожайності, здоров’я і продовження роду.
