«Запали свічку у своєму вікні» 27 листопада – День пам’яті жертв голодомору
Наймасштабнішим серед усіх голодоморів, які у ХХ сторіччі пережили українці, був голодомор 1932-1933 років, який забрав життя мільйонів людей. Це страшна сторінка сімейної історії майже кожного сучасного українця. Дотепер в родинах зберігаються перекази про ті сумні події та гірку долю предків, на чиї плечі лягла тяжка ноша голодомору. За даними вчених найбільше постраждали лісостепові регіони України – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина. У цих регіонах, в окремих районах, упродовж 1933 року вимерло понад половина населення. Голод став зброєю масового знищення українців.
Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду. Офіційно – голоду не було. Масові смертність і опухання у владних документах називали – «продовольчими труднощами». Сталінський режим прагнув приховати голодомор від зовнішнього світу і свідомо дезорієнтував світову громадськість. Але, дякуючи західним журналістам, які публікували репортажі про голодомор, було привернуто увагу світу до злочину, влаштованого комуністичним режимом.
З особливою силою правда про голодомор зазвучала в незалежній Україні після 1991 року. Результатом зусиль громадськості і держави стало визнання голодомору - актом геноциду українського народу. У 1998 році Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв голодомору - щороку в четверту суботу листопада. Цього дня українці, як тільки смеркне, запалюють у вікнах свічки – на пам’ять про всіх замучених голодом.
